Виступ В.Семиноженка на заходах із вшанування пам‘яті Героїв Крут.

Сьогодні ми зібралися для того, щоб вшанувати подвиг Героїв, які поклали своє життя за Незалежність України в далекому 1918 році. Адже не плин часу утворює відстані, а людська пам‘ять: чим довше ми пам‘ятаємо історичні події – тим менше вірогідність їх повторення в майбутньому.
Кожна історична подія має певний духовний сенс, але існує така закономірність, за якою політичного сенсу набувають саме драматичні події. Тож для нас, для кого сторіччями омріяна Незалежна Україна стала реальністю - в якої ми живемо і яку пособі залишимо нашим нащадкам, події того січневого дня мають стати не лише даниною пам‘яті, а і важливішим історичним уроком.
Бій під Крутами – це, безумовно, героїчна, але в той же час і трагічна сторінка в українській історії, з якої ми повинні зробити належні висновки.
Неможливо не захоплюватись мужністю і самопожертвою, проявленими київськими студентами, курсантами та гімназистами вісімдесят чотири роки тому. Це був прояв патріотизму і героїзму у найвищому розумінні цих слів.
Але ми маємо усвідомлювати, що загибель сотень молодих хлопців стала наслідком вакууму влади, що існував на той час в Україні, відсутністю єдиної політичної волі в державі, розколами і розбратом в українському суспільстві. Бій під Крутами став черговим сумним підтвердженням того факту, що Україна здатна перемогти лише коли вона Соборна і Єдина.
Держава і влада повинні зробити все можливе і неможливе для уникнення ситуацій, за яких молоде покоління, майбутнє нашої країни, становитеметься жертвою смутних часів, політичної невизначеності і безвладдя.
Якщо глянути на проблему з історичної точки зору, то відомо що ще літом 1917 року генерал Скоропадський, майбутній гетьман пропонував Центральній Раді створити українську армію на базі українських частин південно-західного фронту. Але керівництво ради відмовилось від цієї пропозиції. В результаті Рада була вимушена посилати під Крути студентів-гімназистів.
Професіоналізм та чисельна перевага у війнах переважають дилетантизм навіть, якщо він забарвлений самими найкращими фарбами.
…Але якщо хтось скаже, що їх боротьба нічим не увінчалась, то буде неправий… Наша присутність тут сьогодні, держава - Україна, в якій народжуються нові покоління незалежних громадян – краще свідчення тому, що романтичний патріотзм цих юнаків виявився сильнішим за силу зброї та жорстокість.
Нам слід усвідомити, що повага до нас починається з поваги до самих себе, а звідси, необхідно мати здібності професійно себе захищати і ми повинні мати професійну армію, здатну захистити нашу батьківщину таким чином, щоб наша молодь не ставала жертвами відкритих військових конфліктів.
А для того, щоб навіть сама професійна армія була в нагоді лише під час святкових парадів, нам необхідно мати перш за все ефективну державну політику, засновану на компетентності, відповідальності та прозорості.
Лише дійсні патріоти взмозі забезпечити таку політику та надати їй суспільну підтримку.
Патріоти, які не декларують свій патріотизм на кожному кроці, а свою любов до країни доводять реальними діями - саме тому вчинки героїв назавжди зостаються на сторінках історії, навіть, якщо не відомі їх прізвища та імена.
Наша головна цінність – життя людини. Тому найважливіше завдання для влади – створити всі умови для того, щоб молоді люди проявляли мужність і волю, відстоювали власну громадянську позицію в навчанні, творчості, цікавій і плідній праці, а не віддаючи своє життя, навіть заради найвишіх політичних ідеалів.
Слава й шана полеглим Героям!


Повернутися до архіву