Відповіді на запитання журналу “Медичне страхування”:

1. Володимире Петровичу, чи вважаете Ви за необхідне реформувати систему охорони здоров‘я в Україні шляхом введення обов‘язкового державного соціального медичного страхування? Можливо, ви бачите інші шляхи перебудови національної системи охорони здоров‘я?

У сучасних умовах соціальну сферу взагалі, та сферу охорони здоров‘я, зокрема слід сприймати не як витратні статті бюджету, а як напрямки стратегічного гуманітарного інвестування – інвестування в людину, в її здоров‘я, самопочуття, розвиток. А такий підхід вимагає нестандартних, ефективних рішень. Мова не йде про експерименти у соціальній сфері, суспільство від них вже втомилося і чекає, а я б навіть сказав – вимагає послідовних, виважених, системних кроків у напрямку побудови дієвої системи державних соціальних гарантій.
Державне медичне страхування в сучасних економічних умовах - це основа cистеми медичного забезпечення та базовий елемент соціальної політики держави, що грунтується на принципі “громадянської співучасті” у фінансуванні системи державних соціальних гарантій. В умовах ринку система державного медичного страхування дозволяє вирішити проблему доступності та якості необхідних медичних послуг для кожного громадянина.
Українськими фахівцями розроблено модель системи страхової медицини, яка є адекватною до нинішніх соціально-економічних умов в Україні та до європейських соціальних стандартів. Законопроект “Про загальнообов‘язкове державне соціальне медичне страхування” базується саме на цій моделі, і він вже пройшов перше читання у Верховній Раді. Прийняття цього Закону дозволить підвищити якість медичних послуг, що надаються, та усунути можливість виникнення таких ситуацій, коли проблеми зі здоров‘ям людини стають важкою матеріальною проблемою для всієї родини.
Зверніть увагу на таку інформацію: за даними загальноукраїнського соціологічного опитування, третина українських сімей не має можливості отримати необхідну медичну допомогу в разі появи певної потреби. Основною причиною цього є висока вартість ліків, предметів медичного догляду та послуг. Через фінансові проблеми, частина людей відмовляється від медичної допомоги на шкоду здоров‘ю. 20% людей, які потребують медичної допомоги, не в змозі отримати необхідне лікування в стаціонарних умовах.
Це жахливі факти!
В Концепції розвитку системи охорони здоров‘я України визначена мета реформування галузі: підвищення ефективності використання ресурсів, створення прозорих фінансово-економічних механізмів накопичення і використання коштів, необхідних для реалізації конституційних прав громадян на медичну допомогу. Концепція передбачає системні зміни в економічній сфері, в першу чергу, суттєве розширення позабюджетних джерел фінансування. Серед них, крім загальнообов‘язкового державного медичного страхування, чільне місце будуть посідати: добровільне медичне страхування, кошти териториальних громад, благодійних фондів, добровільні внески юридичних та фізичних осіб, кошти, що одержані за надання платних медичних послуг.


2. На Ваш погляд – чи відповідає Законопроект “Про загальнообов‘язкове державне соціальне медичне страхування” конституційним принципам рівності людей у своїх правах, щодо доступності медичного обслуговування для різних верств населення?

Безперечно, цей Законопроект відповідає не лише основним конституційним принципам, а і основним завданням модернізації вітчизняної системи соціальних гарантій населенню.
Ще й досі зберігається один очевидний парадокс: коли йде мова про гарантування рівних прав доступу до таких соціальних благ, як медичне забезпечення, одержання освіти тощо, під рівними умовами доступу зазвичай розуміються доступність обмеженого набору послуг не зовсім високого рівня якості. В таких умовах й ті, хто надає ці послуги, і ті, хто їх отримує, залишаються однаково незадоволенними. Працівники сфери державного медичного обслуговування незадоволені через низький рівень матеріального забезпечення, громадяни, які звертаються до державних лікарень та поліклінік – через низький рівень наданих послуг.
Адже зниження доступності медичного обслуговування призводить до зростання важких форм захворювань, які потребують спеціалізованої та більш дорогої допомоги. Внаслідок цього, потреба в ресурсах охорони здоров‘я збільшується, а нездатність її задовільнити погіршує стан здоров‘я. І в найбільш скрутному стані сьогодні знаходяться малозабезпечені сім‘ї, люди похилого віку та важко хворі.
Ті, хто бажає отримати більш високий рівень обслуговування, вимушені додатково платити (окрім тих податків, які сплачено до Державного бюджету, з якого фінансується державний медичний сектор), або користуватися послугами недержавних медичних установ, які на сьогодні коштують надто дорого. Недостатній рівень фінансування не може гарантувати ані права рівного доступу до засобів якісного медичного забезпечення, ані справедливості в оплаті праці медиків.
Розірвати це замкнуте коло і вивести сферу державного медичного обслуговування на новий рівень функціонування дозволить система загальнообов‘язкового державного медичного соціального страхування.


3. Проведення реформи системи охорони здоров‘я – справа складна, і багато країн свого часу стикнулося з певними труднощами через неадекватне планування та недостатнє урахування всього комплексу суспільних чинників. Чи не вважаєте Ви, що зміни в системі охорони здоров‘я повинні проводитись з врахуванням інших соціально-економічних реформ?

Так, реформування системи державного медичного забезпечення має відбуватися паралельно з іншими соціальними реформами, а соціальний напрям реформ повинен бути синхронним з реформами в муніципальному, інвестиційному, кредитно-фінансовому та інших секторах.
В умовах, коли рівень державних витрат на охорону здоров‘я не досягає мінімального порогу рекомендованого ВООЗ - 5% ВНП, стає очевидною необхідність переходу на нові, більш ефективні моделі соціального забезпечення - зокрема, на адресні форми соціальної та медичної допомоги, які є більш прозорими для контролю за використанням державних коштів та зручними для отримувача допомоги.
Реформа системи охорони здоров‘я буде ефективною лише в тому разі, якщо вона набуде ознак виваженості, системності та комплексності.
До речі, саме зараз ми маємо необхідні “фонові умови” для того, щоб розпочати розбудову дієвої, диверсифікованої та стабільної системи соціального забезпечення.

4. Медико-демографічну ситуацію, що склалася в Україні, фахівці визначають як кризову. Статево-вікова структура суспільства характеризується старінням населення (відсоток непрацездатних осіб старшого віку складає 23,3%), зберігається високий рівень епідемічної захворюваності (спостерігаються спалахи захворювань, які за радянських часів були рідкісними та навіть вважалися остаточно перебореними), катастрофічного стану набуває процес розповсюдження ВІЛ-СНІД…
Скажіть, чи може державне медичне страхування бути ефективним у боротьбі з цими негативними тенденціями?

Державне медичне старахування – це необхідний, але не єдиний елемент в системі заходів, які б дозволили скорегувати соціо-демографічні тенденції в українському суспільстві та закласти сприятливі умови для тривалого економічного, політичного і гуманітарного розвитку.
Ми знов повертаємось до початку нашої бесіди, а саме до проблеми “панорамного розуміння” процесів та актуальних суспільних проблем.
За даними фахівців, ефективна система медичної допомоги дозволяє на 16% знизити рівень скорочення тривалості життя, але це за умов позитивного впливу соціальних, економічних, соціо-екологічних чинників.
Без сумніву, без розвинутої системи медичного страхування сьогодні не існує ефективної системи соціально-доступного медичного забезпечення, але проблема самопочуття та розвитку людини – це надто складне питання для того, щоб розглядати його в якійсь одній площині. Антропогенна безпека суспільства – це комплекс взаємопов‘язаних, різнорівневих, системних заходів, забезпечення яких є основним пріоритетом для сучасних держав, що хочуть мати гідні геополітичні та геоекономічні позиції у ХХІ столітті.
Сьогодні нам потрібно не лише реформувати систему охорони здоров‘я та усунути небезпечні соціо-демографічні тенденції, а й створювати умови для того, щоб наші діти були більш здоровими і мали всі необхідні соціальні ресурси держави, які дозволяють нормально розвиватись, працювати, жити.

Повернутися до архіву