У національних невдачах не відчувається впливу чиєїсь «руки»

Ось і прожили ми цей рік. Складний, нестабільний, проте багатий на різного роду події. Умовно 2006-й можна розділити на три етапи: перший — передвиборна спека. Другий — затяжна «коаліціада». Третій етап — «холодна війна» між двома Вікторами, яким, незважаючи на всі домовленості та універсали, так і не вдалося об'єднати зусилля.
Добре, що не єдиною політикою живе людина. Є ще родина, діти, спілкування і, зрештою, робота, яку, незалежно від політичної погоди, потрібно виконувати кожного дня. Український парадокс року, що минає: в той час як наші політики займалися «коаліціадою», у вітчизняній економіці спостерігалося помітне зростання. Очевидно, ми вже не звертаємо уваги на нескінченні політичні ігри з невизначеними правилами та несподіваними результатами. Так і живемо: вони своїм життям, а ми — своїм.
У суботньому числі ми почали підбивати підсумки року, що минає, запропонувавши членам Клубу експертів «Дня», з якими ми, можна сказати, разом випускаємо газету, відповісти на запитання передноворічної анкети:
1. Які основні підсумки 2006 року? Ваш особистий рейтинг: три події зі знаком плюс і три — зі знаком мінус. Як iз класики: хто винен і що робити?
2. Які головні події вашого внутрішнього світу? (Думки, кіно, книги, вчинки etс.)
3. Три речі, які дають вам сили й наповнюють оптимізмом?
ВОЛОДИМИР СЕМИНОЖЕНКО:
1. Подією року зі знаком плюс, безумовно, став вдалий дебют української збірної з футболу на Чемпіонаті світу. Україна у чвертьфіналі світового футболу, але, на жаль, в офсайді світової політики.
Другим позитивним результатом року, що минає, на мій погляд, є відносно мирне вирішення коаліційної епопеї за підсумками парламентських виборів. Усе-таки Україні вдалося уникнути небажаних сценаріїв, пов'язаних з розпуском Верховної Ради, ескалацією тліючих політичних конфліктів, загальною дестабілізацією. Хоч, як ми пам'ятаємо, все це було дуже можливим. Безпосередньо парламентські вибори до позитивних подій року я віднести не можу — ні нових персоналій, ні принципово нових ідей, ні нової якості політики вони так і не привнесли.
Позитивним акордом 2006 року став візит Президента РФ В. Путіна в Україну. Хоча проблем у двосторонніх відносинах не поменшало, змову мовчання президентів двох великих країн-сусідів — України і Росії, — яка тривала два роки, було подолано. Значить, російсько-український діалог має майбутнє.
До негативних подій 2006 року я віднесу газові колізії або «газову війну». Енергетичне співробітництво стало більш жорстким для України, але не більш прозорим і здоровим, як сподівалося. Російський газ ще довго буде важливим чинником політики України. По-друге, країна пройшла через безумовно негативний досвід виборів за пропорційною системою. На рівні Верховної Ради України це призвело до того, що парламент усе більше набуває рис замкненої на власних інтересах партійно-політико-економічної корпорації. На місцевому рівні ситуація взагалі катастрофічна: довір'я до місцевої влади впало до критичної позначки, механізмів відповідальності народних обранців перед виборцями, фактично своїми сусідами, немає ніякої. По-третє, провал року — це не використаний шанс об'єднати країну в єдине ціле працюючим тандемом Президент Ющенко — прем'єр-міністр Янукович. Тандем не працює, а суперничає за владу.
Класичні запитання «хто винен» і «що робити» мають класично просту відповідь: 2006 рік — перший в історії незалежної України, коли в національних невдачах не вiдчувається впливу чиєїсь «руки». Ми не можемо самозаспокоюватися тим, що винен Кучма або Путін, або Буш. Цей рік зроблений нами і тільки нами. Тому і відповідальність за всі перемоги і поразки лежить усередині України. Відповідь на запитання «що робити?» очевидна: працювати на совість і на національні інтереси.
2. Для мене цей рік цінний тим, що нарешті реалізувалася ідея «Український форум» — загальнонаціональний експертний і дискусійний майданчик для відкритого, глибокого і професійного обговорення найгостріших проблем порядку денного. Ця ідея одночасно прийшла в голову декільком людям. Ми нарешті зустрілися і разом зробили те, про що кожний думав окремо. Акції Українського форуму виявилися досить резонансними, і ми з оптимізмом дивимося в новий, 2007 рік.
У 2006-му мені вдалося отримати ще 10 патентів у сфері нових матеріалів і біотехнології. Команда вчених, технологів, виробничників, до якої я маю честь належати, — це гордість. Моя особисто, і, впевнений, України загалом.
Ще один потішний особистий рекорд року: посилена увага колег з Академії мистецтв до мого живопису. Щось, очевидно, трапилося з моїм відчуттям кольору і форми — я почав писати абсолютно по-новому.
3. Спорт, любов, гармонія

Повернутися до архіву