Технологічні парки України: перший досвід інноваційної економіки.

Тенденції і явища, котрі сьогодні багато у чому визначають стан української економіки – структурні і галузеві проблеми виробництва, його велика ресурсна залежність, ситуаційність економічного зростання, необхідність диверсифікації, загрози економічного спаду в зв‘язку із нестабільною ситуацією на нафто-енергетичному ринку, переважання неконкурентноспроможних товарів та послуг, що виробляються у країні – це, перш за все, результат низького рівня її технологічного розвитку. Згадана ситуація склалася на фоні того, що в Україні все ще існують визнані у світі наукові школи, що попри всього продовжують процес виробництва нових знань, технологій та інноваційного капіталу. Отже, на жаль однією з основних невирішених проблем залишається створення умов для перетворення вже існуючих науково-технологічних досягнень у об’єкти економічних відносин. Власне, поєднання відокремлених ланок “наука” і “виробництво”, спрямоване на технічну та технологічну модернізацію національної економіки і є основним завданням інноваційної діяльності, що задекларована як стратегічне завдання економічної політики держави на найближчу перспективу.
Аналізуючи проблеми формування інноваційної моделі економіки необхідно, насамперед, звернути увагу на розвиток тих осередків інноваційної діяльності, які шляхом концентрації наукових, промислових та фінансових ресурсів забезпечують виробниче впровадження наукоємних розробок, високих технологій та випуск конкурентноспроможної продукції. Не менш важливою проблемою є необхідність створення оновленого міцного національного технологічного сектору економіки, який би поєднував державні і комерційні підприємства. Мова йде про технопарки.
Сьогодні в більшості розвинених країн світу технопарки є основними елементами інфраструктури, що забезпечує функціонування інноваційної моделі національної економіки. Держава у цих країнах, розуміючи важливу роль технопарків, запроваджує для них особливу економічну політику, яка включає надання податкових та кредитних пільг, цільове фінансування окремих інноваційних розробок, державне замовлення на інноваційну продукцію, тощо.
Наприклад, основну частину фінансування наукові і технологічні парки Європи одержують від держави: у Великобританії - 62%, ФРН - 78%, Франції - 74%, Нідерландах - близько 70%, у Бельгії майже 100%. Крім загальних вкладень в інфраструктуру технопарків і створення сприятливого для їхньої діяльності середовища, чималі кошти виділяються для пільгового кредитування окремих проектів. Особливо характерно це для Японії, де цілий ряд державних і недержавних фондів, банків, корпорацій надають для розробки й організації випуску наукомісткої продукції довгострокові кредити під дуже пільговий відсоток. У ряді випадків обумовлюється, що такий кредит потрібно повертати лише за умови успішного виконання проекту, а у випадку об'єктивно обумовленої невдачі кошти взагалі не повертаються. За умов такої підтримки технологічні парки забезпечують не тільки розвиток наукоємного сектору національної економіки але й наповнення внутрішнього та зовнішнього ринків високотехнологічною продукцією.
Модель створення технопарків у США в меншому ступені ґрунтується на державному фінансуванні й у більшій мері використовує інвестиції різних зацікавлених фірм. Технопарки США зорієнтовані не стільки на створення нових робочих місць, скільки на розробку і виведення на ринок нових продуктів і технологій.
Але було б помилкою розглядати технопарки тільки як первинний компонент інноваційної моделі розвитку економіки. Проблема полягає в тому, що на відміну від інших форм організації ринку, інноваційна економіка є найвищою формою еволюції індустріальної економіки. Вона з‘явилася завдяки найсильнішої за останні п‘ятдесят років конкуренції, фактично “революційним” змінам організації виробництва та менеджменту. Технопарки та інноваційна економіка загалом стали реальною перемогою розумної і довгострокової стратегії над “швидкими грошами”, коли схема “сьогодні вклав – завтра отримав” не спрацьовує, бо отримати маєш тільки у перспективі. Але стара економіка йде у минуле і переможе тільки той, хто зрозуміє природу інноваційної економіки.
Інноваційна економіка та постіндустріальне суспільство почали формуватися на Заході на початку 60-х років як результат високих темпів економічного зростання, на базі нової парадигми організації соціального простору - інформаційної. Саме тоді індустріальна економіка почала відходити на другий план перед інформаційними технологіями. То був час, коли пріоритетами стратегічних планів західних економік ставали не просто економічне зростання і ринкова стабільність, але й орієнтація на виробництво високих технологій та інтелектуальний капітал. Невипадково у той самий час виникли нові форми управління виробництвом і техніки виробництва знань – технологічні парки.
Головною ідеєю створення технологічних парків була комплексна організація наукомісткого виробництва і максимальне сприяння виникненню і запровадженню нових технологій. Але найважливішим було те, що акцент ставився на концентрацію всіх елементів інноваційного процесу, і в першу чергу на творчий потенціал людей що працюють на базі таких парків. Забезпечувалися всі умови для інтенсифікації та креативізації процесу праці, коли її основним стимулом ставала не тільки матеріальна винагорода, але й творчі, моральні та командні фактори, що самі по собі були надто цінними і з матеріальної точки зору, адже давали нечувані дивіденди. Інтелектуальний капітал став фактором соціального визнання, каталізатором матеріального добробуту і впевненості в майбутньому.
В результаті на Заході виникла нова техніка соціального успіху, що поступово перетворилася на взірець самореалізації для сотень і тисяч людей. Гарантією економічного успіху став успіх у самореалізації, а розвиток особистості й здібностей до продукування знань – справжнім двигуном нової економіки. І сьогодні визначальною стратою західних інноваційно орієнтованих суспільств є так званий knowledge class, соціальною основою якого виступає середній клас, а головною ознакою є здатність продукувати нові знання. “Клас інтелектуалів”, що все в більшій мірі контролює економічний розвиток західних суспільств. Взаємообумовлені процеси накопичення матеріального багатства і вихід на перший план інтелектуальних факторів економічного зростання стали фундаментом виникнення постіндустріального суспільства.
Саме технопарки дозволили поєднати, як технологічні, так і суспільно значущі аспекти постіндустріального суспільства. По-перше, це чинники креативної організації управління - новітні технології організації праці, принцип “гнучкої спеціалізації” та “модульного виробництва”, ідея “креативної корпорації”. По-друге, фактори соціально-мобілізаційного характеру: забезпечення єдиного організаційно-технологічного простору для праці, формування надматеріалістичного ставлення до роботи та корпоративних етичних цінностей. Технопарки можна назвати також науково-економічними структурами, в яких інновація є вхідним і кінцевим продуктом. Це інноватизація не тільки виробничого процесу, але і самих принципів організації виробництва.
Щодо України, то наукомісткі виробництва, технологічне відновлення, своєчасність впровадження наукових відкриттів і бюджетне фінансування академічної науки були і залишаються найбільш гострими проблемами, що вирішувало держава протягом останнього десятиліття. Саме це коло проблем змусило вчених шукати нові форми організації і фінансування науково-дослідної і науково-виробничої роботи, що відповідали б новим економічним умовам. Аналіз показав, що такою формою організації можуть стати «технопарки» - як найбільш ефективна система, що відповідає новим державним завданням, умовам дефіциту бюджетних коштів для фінансування науки і відповідно до цього забезпечена прийнятими в усьому світі фінансовими пільгами для науково-виробничих установ.
Саме тому з метою активізації інноваційної та наукової діяльності в Україні, створення та впровадження у виробництво конкурентноспроможних виробів та технологічних процесів Верховна Рада України 16 липня 1999 року прийняла Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", "Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона", “Інститут монокристалів". У подальшому до переліку технопарків, на які розповсюджується дія зазначеного Закону України, були введені технологічні парки “Вуглемаш” (жовтень 2001 р.), "Укрінфотех", "Інститут технічної теплофізики", "Київська політехніка" та "Інтелектуальні інформаційні технології" (березень 2002 р.).
Реально технологічні парки України почали свою діяльність у ІV кв. 2000 року. На сьогодні зареєстровано 7 технопарків: “Інститут монокристалів”, “Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона”, “Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, “Вуглемаш”, “Інститут технічної теплофізики”, “Київська політехніка” та “Укрінфотех”, з яких найбільш активно функціонують перші чотири. Кожен з технопарків має свою специфіку та направленість діяльності.
Аналіз чотирьохрічної діяльності технологічних парків показує високу результативність виконання інноваційних проектів технопарками. Розглянемо окремі показники їх економічної діяльності. В цілому з моменту свого створення до цього часу технопарками було вироблено інноваційної продукції на 1 млрд. 382 млн. 396 тисяч грн.. Обсяг випуску інноваційної продукції тільки у першому півріччі 2003 р. склав 611. 453 млн., що суттєво перевищує показники 2002 року. У 2002 році 94 підприємства – учасники технопарків виробили інноваційної продукції на 581,9 млн. грн., що складає приблизно 4,6% всієї відвантаженої інноваційної продукції в Україні. Тільки протягом 2002 року цей показник виріс у порівнянні з 2001 роком на 210%.
За перше півріччя 2003 року на зовнішньому ринку реалізовано інноваційної продукції на суму 60 млн. 366 тисяч грн. Для порівняння у 2002 році на зовнішньому ринку було реалізовано виробленої технопарками України інноваційної продукції на суму понад 71,3 млн. грн.
За перше півріччя 2003 року до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів було сплачено 25 млн. 398 тисяч грн.. А за 2002 рік українські технопарки сплатили до держбюджету України та державних цільових фондів 19,2 млн. грн., що майже на 600% більше, ніж у 2001 році. В інноваційних та інвестиційних проектах, які реалізуються в рамках технопарків, задіяні понад 23 тисячі працівників. Лише за перше півріччя 2003 року в межах діяльності технопарків було додатково створено 302 нових робочих місця.
За роки свого функціонування технологічні парки України довели не лише свою здатність виживати в непростих економічних умовах, але й демонструють високий інноваційний потенціал. І це відбувається на тлі реальної відсутності суттєвих структурно-технологічних зрушень в економіці. Так, ідуть процеси приватизації, зростають показники промислового виробництва, ВВП, але це адже ніяк не свідчить про якісні перетворення: зростання продуктивності, технологічну модернізацію, виробничі інновації, високі технології. За таких умов технопарки мають стати первинною базою нової української технологічної платформи, провідним засобом виробництва якої є інновації та технології їх впровадження.
Але останнім часом на шляху діяльності технопарків стали виникати деякі складнощі, пов’язані, в першу чергу, з недосконалістю відповідної законодавчої бази. Основний блок питань точиться навколо пільг, що отримують технопарки в процесі виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження наукоємних розробок та високих технологій.
Якщо проаналізувати співвідношення загального обсягу пільг, що отримували технопарки до загальному обсягу витрат на інноваційні проекти за період 2000 - перше півріччя 2003 рр., то ми побачимо наступні цифри: , де - 198 649,47 тис. грн. - отримані податкові пільги, а - 1 197 144,19 тис. грн. - загальна сума витрат на виконання інноваційних та інвестиційних проектів. Таким чином, ми спостерігаємо: обсяг пільг є не тільки не значним, але й потребує залучення додаткових кредитів для ефективного і своєчасного виконання проектів.
Важливо розуміти, що спеціальний режим діяльності технопарків створює можливість без додаткового навантаження для державного бюджету фінансувати стратегічно важливий для національної економіки напрямок.
Було б наївно припустити, що в умовах постійної недостачі бюджетних коштів, відбулися б помітні зміни у фінансуванні прикладної, академічної чи вузівської науки. Технологічне і наукове майбутнє України зараз створюється на принципах самофінансування в умовах пресингу з метою повернути його до дефіцитно-дотаційної залежності. І це при тому, що зараз фактично все, що заробляють вчені і виробничники в умовах спеціального режиму діяльності технопарків йде винятково на науково-технічну діяльність, розвиток науково-технологічних і дослідно-промислових баз, фінансування науково-технічних робіт за проектами, реконструкцію і модернізацію дослідно-експериментальних і науково-технологічних ділянок. Тобто, у ті напрямки, куди бюджетні засоби напевно доходили б з великим запізненням.
Тому додаткові кошти, отримані за рахунок дії спеціального режиму діяльності технопарків, в принципі варто відносити не до податкових пільг, а до реінвестицій в інноваційні й інвестиційні проекти.
Співвідношення кредитів та реінвестицій за 2000 - І півріччя 2003 рр. склало: , де 347 132,3 тис. грн. - сума одержаних кредитів у 2000 - першому півріччі 2003 рр., а 101 255,15 тис. грн. - обсяг реінвестицій в інноваційні проекти і розвиток інноваційної інфраструктури за той же період. Ретельний аналіз дозволяє дійти висновку, що основний тягар витрат на впровадження високотехнологічної продукції і технологій у виробництво несуть самі виконавці проектів. Але реінвестиції у проекти складають приблизну четверту частину від загального обсягу додаткових коштів, які необхідні для успішного виконання інноваційних та інвестиційних проектів.
Особливо слід зазначити той факт, що з загального обсягу реінвестицій, значна частина направляється на розвиток державних підприємств і організацій Національної академії наук України. У цьому випадку Технопарки виконують функції Державного бюджету України, надавши суттєву допомогу для розвитку цих організацій.

Показники діяльності Технологічних парків тис. грн.
Показники Загалом


1. Вироблено інноваційної продукції у 2000 – І півріччя 2003 рр. 1 382 396,50
2. Вироблено інноваційної продукції у І півріччі 2003 р. 611 453,50
3. Реалізовано на зовнішньому ринку інноваційної продукції за І півріччя 2003 р. 60 366,80
4. Сплачені платежі до бюджетів та державних цільових фондів у І півріччі 2003 рр. 25 398,25
5. Створено нових робочих місць у І півріччя 2003 р., чол. 302
6. Обсяг реінвестицій в інноваційні проекти і розвиток інноваційної інфраструктури у 2000 – І півріччя 2003 рр. 101 255,15
7. Співвідношення кредитів та реінвестицій за 2000 - І півріччя 2003 рр.
де 347 132,3 - сума одержаних кредитів у 2000 - І півріччі 2003 рр.,
а 101 255,15 - обсяг реінвестицій в інноваційні проекти і розвиток інноваційної інфраструктури у 2000 - першому півріччі 2003 рр.
8. Отримано податкових пільг за 2000 - І півріччя 2003 рр. 198 649,47
9. Загальна сума витрат на виконання інноваційних та інвестиційних проектів за 2000 - І півріччя 2003 рр.
1 197 144,19
10. Співвідношення загального обсягу пільг к загальному обсягу витрат на інноваційні проекти за 2000 - І півріччя 2003 рр.,
де – 198 649,47 - отримані податкові пільги,
а - 1 197 144,19 – загальна сума витрат на виконання інноваційних та інвестиційних проектів.



Позитивні показники діяльності провідних українських технопарків пов‘язані із тим, що абсолютна більшість виробничих та науково-технологічних проектів, які виконуються технопарками є дійсно новою, відповідно рівню світових стандартів, передової продукції. А в багатьох випадках це просто унікальні вироби.
Серед найбільш успішних проектів ТП “Інститут монокристалів” слід відзначити наступні: В рамках інноваційного проекту СП “Технокрмпресормаш” (м.Суми) створено і впроваджено у виробництво 6 нових типів сучасної компресорної техніки, яка за своїми характеристиками не поступається зарубіжним аналогам; Науково-дослідним відділенням оптичних та конструкційних кристалів НТК “Інститут монокристалів” НАН України (м.Харків) розроблено і впроваджено у виробництво нову унікальну технологію вирощування монокристалів сапфіру великих розмірів, що дозволило у 2002 році розпочати випуск цієї продукції; СП “Технойод” (м.Саки) на базі власних розробок створено унікальне виробництво особливо чистого йоду та його солей, що дозволило практично витіснити з українського ринку закордонних виробників аналогічної продукції. До початку виконання проекту такі виробництва існували лише у США, Німеччині та Росії. Тільки протягом 2002 р. підприємством вироблено більше 15 тон йоду та його солей.
Особливе значення мають проекти ОАО «Фармак» і СП «Інтерхім», у рамках яких йде будівництво сучасних цехів по виробництву лікарських препаратів відповідно до міжнародного стандарту GMP. Завдяки спеціальному режиму діяльності технопарків будівництво й устаткування цих складних виробничих потужностей здійснюється в рекордно короткий термін. Перший з об‘єктів розпочав роботу у травні в Києві, а другий наприкінці вересня у Одесі. Науково-виробнича компанія «Діапрофмед» у рамках інноваційного проекту займається розробкою тест-систем на різні захворювання. У 2002 році зроблено майже 49 тис. тест-систем 16 видів, у тому числі два типи тест-систем для ветеринарії.
До переліку інноваційної продукції, що виробляється у Технопарку “Інститут монокристалів” також входять: медичні томографічні гамма-камери , сцинтиляційні детектори для приладів радіаційних вимірювань і медичного обладнання, вироби промислової електроніки, особливо чисті хімічні речовини та матеріали, сучасні функціональні матеріали, вироби з них, а також прилади та устаткування на їх основі для потреб медицини і біотехнології, агропромислового комплексу, приладобудування, хімічної промисловості та інформаційних технологій.
В ТП “Інститут електрозварювання ім. О.Є. Патона” основні діючі пріоритети - це розроблення енергоефективних і ресурсоощадних виробничих технологій, нових матеріалів і конструкцій, охорона довкілля. Сьогодні особлива увага приділяється створенню нових технологій контактного зварювання, випуску сучасних машин та устаткування для контактного, дугового і плазмового зварювання, в тому числі для зварювання високоміцних залізничних рейок і хрестовин. У цих проектах беруть участь такі відомі підприємства як ВАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування", ІЕЗ ім. Є.О. Патона та Інженерний центр зварювання тиском ІЕЗ.
Основними діючими пріоритетними напрями ТП “Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка” є створення сенсорнооснащених пристроїв, устаткування, машини, а також енерго- і ресурсозберігаючі системи контролю і управління технологічними процесами і виробництвами в машинобудуванні, металургії, енергетиці, транспорті, авіа- та ракетно-космічній техніці, нафтовій та газовій промисловості, агропромисловому комплексі. Важливим показником діяльності даного ТП стало дострокове впровадження в серпні 2003 року енергозберігаючої автоматизованої системи гідрозбивання окалини, що розроблено Київським інститутом автоматики для ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”. Випробування системи на стані 2800 вказаного підприємства при безперервній роботі на протязі місяця показало високу ефективність розробленої системи в порівнянні з системами, що використовувалися раніше.
ТП “Вуглемаш” спрямовує свою діяльність здебільшого на впровадження інновацій для потреб паливно-енергетичного комплексу, коксохімічної, металургійної, гірничорудної та хімічної галузей промисловості. Наприклад, протягом останнього року на Краматорському заводі важкого верстатобудування успішно велася розробка та виробництво безцентровотокарних верстатів діаметром 6-360 мм із високоміцних сталей та сплавів.
Отже, вже сьогодні технологічні парки забезпечують в Україні створення і виробництво високотехнологічної продукції як для потреб внутрішнього ринку, так і для збільшення експортного потенціалу України. Саме технопарки є провідними факторами генезису нової національної інноваційно-технологічної платформи, що має базуватися на високо динамічному ланцюгу “ науково-практичне дослідження – експериментальна розробка – технологічне впровадження – промисловий випуск”. В сучасних умовах оптимальним результатом інноваційної діяльності в Україні є, насамперед, впровадження в виробництво більш ефективних технологій, створення нової продукції та вдосконалення тієї, що виготовлялась раніше. Окрім того, діяльність технологічних парків спрямована на збереження науково-технологічного потенціалу України, створення додаткових робочих місць, залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій у науково-технологічну сферу.
Таким чином, технологічні парки, поєднуючи науково-дослідні, технологічні і виробничі підприємства, впроваджуючи результати науково-практичних досліджень і розробок у промисловість, забезпечують технологічне оновлення економіки нашої країни, прискорення зростання обсягів виробництва, зміцнення національної конкурентоспроможності та підвищення експортного потенціалу. І якщо Україна дійсно обрала курс на інноваційну економіку, то технопарки мають стати базовими компонентами її розбудови.
Повернутися до архіву