МОЛОДІЖНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ МАЄ СТАТИ СТРАТЕГІЄЮ РЕАЛІЗАЦІЇ ЖИТТЄВИХ ШАНСІВ КОЖНОЇ МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ

10 листопада ми відзначаємо Всесвітній День молоді. На початку нового тисячоліття людство спостерігає стрімке наближення майбутнього, його реальну присутність у сьогоденні. Прискорення темпів життя, високотехнологічне та інтелектуальне навантаження сучасного поняття “життєвий успіх”, ідейна і культурна мобільність нового тисячоліття певною мірою дозволяють стверджувати, що світ у своєму розвитку робить ставку на молодь. Майбутнє належить молоді, і саме тому проблеми і надії молодих вже сьогодні мають обумовлювати порядок денний для кожної держави, для всього світу.
Чи легко бути молодим? Це питання стало більш ніж новим словом у сучасному кінематографі, примусивши суспільство сприймати феномен молодості не як зменшену, “іграшкову” копію дорослого життя, а як самобутній, самодостатній світ, суспільну terra incognita. Оптимізм, енергія, творче ставлення до життя та усвідомлення свого права докорінно змінити його основи та правила – всі ці ознаки молодості у будь-якому суспільстві створюють територію ідейного оновлення, трансформації досвіду минулих поколінь у результат, гідний майбутнього. Молодь гнучко адаптується до модернізації життєвих умов і цінностей, завжди знаходячись в авангарді суспільних перетворень. Такий спосіб життя і мислення обумовлює підвищену вразливість молодих до зворушень трансформаційної доби, адже, відкрита свідомість молоді є відкритою також і для багатьох життєвих ризиків – безробіття, аномії, бідності, злочинності, суїциду, наркоманії та алкоголізму, СНІДу тощо.
За даними багатьох соціологічних досліджень рейтинг страхів сучасної української молоді виглядає таким чином: безробіття, бідність, неможливість отримати гідну чи бажану освіту, ризик захворіти. Якою мірою держава здатна сьогодні гарантувати молодій людині захист від небезпеки стати людиною, що не відбулася?
Одним з найперших нормативних актів незалежної України стала Декларація “Про загальні засади державної молодіжної політики” від 1992 року. Упродовж подальших років було прийнято Закони України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (1993), “Про органи і служби у справах неповнолітніх” (1993), “Про освіту” (1996), “Про молодіжні та дитячі громадські організації” (1998), “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (2001), “Про вищу освіту” (2002). За висновками європейських експертів українська нормативно-правова база з реалізації молодіжної політики є однією з найкращих не лише на пострадянському просторі, а й в Європі. Але закони – це необхідна, але недостатня передумова ефективності стратегій підтримки та розвитку молоді. Молоді люди потребують не стільки законодавчого регулювання власного життєвого простору, скільки розширення спектру життєвих перспектив, створення широких можливостей отримання якісної і бажаної освіти, яка, в свою чергу, надає реальні шансі працевлаштування, певною мірою гарантує від ризику бідності, невлаштованості, невдатності.
Сьогодні в Україні стрімко розвивається мережа молодіжних центрів праці, установ та організацій, які сприяють молодіжному підприємництву, у тому числі студентські біржі праці, молодіжні бізнес-центри тощо. Цього року було також затверджено Державну програму підтримки молодіжного підприємництва на 2002-2005 роки. Активно реалізується програми з вторинної зайнятості молоді. І все ж таки, за даними Держкомстату кількість безробітних людей серед молоді становить близько 258 тис. чоловік. Частка молоді у віці 15-27 років у загальній чисельності безробітних за методологією МОП становить в Україні близько 40%. Майже половина з них – випускники навчальних закладів, молоді фахівці, які не можуть знайти роботу через незбалансованість фахових пропозицій та попиту на робочу силу, потенційно низький рівень зарплат та якість умов праці. Тобто стратегія подолання негативних ефектів молодіжного безробіття має починатися з вдосконалення системи вищої та професійної освіти, її адаптації до реальних умов української економіки і пріоритетів економічного розвитку держави у новому столітті. Підвалини для розв‘язання цього питання закладені у Законах України “Про вищу освіту”, “Про наукову та науково-технологічну діяльність”. Створені законодавчі передумови для отримання молоддю пільгових довгострокових кредитів для здобуття вищої освіти. З 2000 року в Україні активно розвивається система дистанційної освіти, яка забезпечуює необхідні умови мобільного та зручного навчання, підвищення кваліфікації, перекваліфікації у відповідності до реальних вимог сучасного ринку праці.
Нагальною проблемою молодих людей є житлово-побутова невлаштованість, яка призводить до зменшення народжуваності та кількості зареєстрованих шлюбів, не дозволяє молодій людині відчути впевненість у завтрашньому дні, блокує можливості будувати ефективні життєві стратегії. Президентом України підписано розпорядження щодо активізації житлового будівництва для молоді і молодих сімей. В 2002 році було прийнято Державну програму забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки, якою передбачено мобілізацію 5 млрд. грн. для надання кредитів на будівництво чи придбання житла. З 1998 року в Україні функціонує Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву .
Справжньою бідою і системним ризиком для майбутнього нації є стан здоров‘я української молоді. Україна займає одне з перших місць в Європі за кількістю ВІЛ-інфікованої молоді. Епідемічного рівня набуває захворюваність на туберкульоз. 90% наркозалежних громадян – молоді люди. В Україні сьогодні виконується Указ “Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом”, реалізується Програма профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001-2003 роки, розпочато створення кризових закладів і установ, центрів ресоціалізації наркозалежної молоді “Твоя перемога” тощо. Але соціальні хвороби, якими без сумніву є СНІД, туберкульоз, наркотична та алкогольна залежності, і які сьогодні вражають переважно молодих, потребують соціально-орієнтованих стратегій профілактики і лікування.
Молодь відзеркалює симптоми головних суспільних проблем, сигналізує про необхідність привернути увагу до способу суспільного життя, на прикладі власних проблем, труднощів, розчарувань вимагає від дорослого світу рішучості, безкомпромісності у вирішенні проблем всього суспільства. Стабілізація економіки, підвищення ефективності та прозорості державної політики, гармонійність соціальних відносин, світлий емоційний фон суспільного життя – без цього базису будь-які спеціалізовані, адресні кроки на підтримку молоді втрачають ефективність. Від того, яким чином сучасному поколінню молодих вдасться інтегруватись у доросле життя, розвинути свій інтелектуальний потенціал, засвоїти здорові норми та цінності, влаштувати особисте життя та реалізувати репродуктивну функцію, залежатиме доля всієї держави в довгостроковій перспективі. Не буде перебільшенням сказати, що кожна молода людина – це окремий та самодостатній шанс суспільства на гідне завтра. Отже молодіжна політика в України не має права бути політикою втрачених шансів.
Повернутися до архіву