Проблеми книговидання в Україні - “відкрита книга”?

Світ нарощує свої можливості, спираючись на східці інформаційного розвитку, які позначено в історії, зокрема, відкриттям писемності та технології книгодрукування. Ми живемо в епоху чергового інформаційного прориву, з його прискореним темпом життя та культурним лідерством електронних ЗМІ. Проте і досі найбільш надійним, звичним, респектабельним джерелом інформації залишається книга.
Книга виконує особливу функцію духовної та ціннісної творчості, поєднує приватний і глобально значущий вимір інформації, спонукає до глибинного її сприйняття. Тому саме сьогодні розмова про перспективи видання та розповсюдження української книги не тільки не втрачає актуальності, але й, навпаки, загострює питання культурно-гуманітарної адаптації України до вимог глобалізованого інформаційного ринку.
Впродовж минулого року в Україні було випущено більш ніж 10,5 тисяч найменувань книг, але середній їх тираж складав лише 4,7 тисячі примірників. Згідно з методикою ЮНЕСКО, одним з показників, за якими визначаються суспільні потреби у книжковій продукції, є кількість назв книг і брошур, виданих на 1 млн. жителів. У розвинутих країнах цей показник сягає тисячі; в Польще він становить біля 600, в Росії - більш 450, в Україні - лише 220. При цьому на одного жителя України видається біля 1-го (!) примірника книги на рік, тоді як в Росії - 3,5, Білорусі - 5,5, Польщі - 9,5, а в Німеччині - 12 примірників книг. Отже, якими фактично є суспільна роль та культурна доля вітчизняної книги у сучасній Україні? І якими вони мають бути?
Будь яку проблемну розмову слід починати з чіткого визначення ключових понять. У даному випадку відокремленню підлягають поняття “українська” та “україномовна” книга. Не зважаючи на їх семантичну, культурну, “політичну” близькість, це дещо різні явища. Наприклад, переважно російськомовна продукція успішного українського видання “Фоліо” належить до поняття “українська книга”. В той же час, книжки українською мовою, що їх охоче друкують іноземні видавничі структури, не є українськими. Мовно-культурний парадокс? Ні, ринкові реалії.
Отже, нині треба говорити саме про перспективи української книги - тобто такої, яка випускається українськими видавництвами, є продуктом вітчизняного товаровиробника. Податковий тиск, що його відчуває видавнича справа в Україні, високі ціни на поліграфічні матеріали та послуги, і, як наслідок, висока собівартість української друкованої продукції - всі ці чинники значно знижують конкурентоспроможність української книжки. В результаті - українські видавництва майже втратили ринкову ініціативу та автентичне право здійснювати культурну політику на вітчизняному книжковому ринку. Святе місце порожнім не буває - замість українців “книжкову політику” в Україні визначають інші.
Наприклад у межах сусідньої Росії діяла досить ефективна державна програма розвитку книговидання, яка базувалась на особливо сприятливому податковому кліматі, через що книговидавнича галузь в Росії стала однією з найприбутковіших. До речі, оподаткування книговидавництва в Україні здійснюється за найвищою з країн Східної Європи ставкою. Звідси - щорічне вивезення з України понад півмільярда імпортних книжкових грошей. Звідси - ринкове засилля так званої адаптивної літератури (кросворди, анекдоти), що є не симптомом “люмпенізації” духовного та культурного життя, а простим наслідком дешевизни книжок популярного жанру. Звідси ж - переважна російськомовність українського книжного ринку. І в такому ракурсі розвиток видавничої справи в Україні в жодному разі не відтворює ситуації політичного або цивілізаційного протистояння іноземної та української книжок, іноземної та української мови. Проблема книговидання в її наявності для України - це проблема суто економічного і правового підпорядкування. В Україні досі не існує чіткої, виваженої та системної державної політики щодо стимулювання книговидавничої справи. А суспільний попит на актуальну за змістом, якісну за формою та доступну за ціною українську книгу істотно випереджає темпи оформлення та реалізації відповідної державної стратегії щодо розвитку вітчизняного книговидання. Діючи приклади його політичного, економічного та законодавчого обґрунтування насправді є прикладами хаотичного втручання адміністративних механізмів у сферу переважно ринкової компетенції. Отже, настав час розумної та ефективної (я підкреслюю) державної участі у долі української книги та українських видавництв.
Нещодавно Урядом схвалено новий законопроект “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”. Згідно із цим законопроектом на п‘ятирічний період (з 2003 до 2008 року) кожний етап книговидання - від закупівлі необхідної сировини до розповсюдження книжкової продукції вітчизняного виробництва - повністю звільнено від податків на додану вартість та прибуток. Режим податкового сприяння, як демонструє світова практика, є достатньою передумовою виходу книговидавничої справи у режим прибутковості, надає стартового імпульсу для стрімкого розвитку книговидання. Тимчасова свобода від податків - це, по-перше, доступні ціни на книжкову продукцію. По-друге, можливість переобладнання галузі відповідно до сучасних технологічних стандартів. І, нарешті, відкриті можливості підвищення конкурентоспроможності українських книжок. Законопроект констатує засади держаної політики у книговидавничій справі як такі, що ґрунтуються на принципах свободи книговидання та протидії галузевої, ідейної, ринкової чи будь-якої монополізації, спрямовується на повномасштабне задоволення духовних, освітніх і культурних потреб суспільства. Більш того, закон активізує ринкові (не адміністративні) механізми формування оптимального з культурно-ціннісної точки зору ринкового контексту - режим податкового сприяння не поширюється на видавничу продукцію рекламного та еротичного характеру. Тобто, законопроект “Про державку підтримку книговидавничої справи” є цілком адекватним способом збудувати тривкий фундамент для розвитку книговидання та концептуальної розробки і впровадження ефективної видавничої політики саме з боку суб‘єктів книговидавничої справи. Отже, створюються вагомі передумови для конкурентного лідерства української книги в масштабах національного ринку та підвищення конкурентного потенціалу з подальшим виходом на ринки Європи і світу.
Видавнича справа в Україні варта того, щоб отримати широкий простір для технологічного та ідейного маневру, формувати порядок денний у культурному процесі та суспільному житті. Досягнення світової науки та літератури мають доходити до українського читача через українську книгу - це запорука мобільного міжкультурного обміну та ідейного оновлення української культури. Жива і самобутня, модернова і класична українська література гідна якісної, яскравої та конкурентноспроможної презентації у світовому культурному контексті.

Повернутися до архіву