ДОБРОВІЛЬНЕ НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ:НОВЕ СЛОВО У ПЕНСІЙНІЙ РЕФОРМІ

Україна перебуває у стані пенсійної реформи. На виході, по закінченні реформування, ми матимемо трьохрівневу систему пенсійного забезпечення – по-перше, це модернізована солідарна система (яка діє зараз), по-друге, обов‘язкове державне пенсійне страхування, і, по-третє, добровільне недержавне страхування. Нещодавно Урядом України закінчено підготовку до законодавчого обґрунтування третього – недержавного – рівня пенсійного забезпечення. Відповідний законопроект, що його розроблено Урядом, виноситься до парламентських слухань. Чого нам чекати від цього законодавчого рішення, як пенсійне нововведення вплине на добробут середньої людини і чи відбудеться такий вплив взагалі? Про це ми запитали до віце-прем‘єр-міністра України, голови Координаційного центру з питань здійснення пенсійної реформи, Володимиру Семиноженко.

Отже, що значить недержавне пенсійне забезпечення?

Ви абсолютно праві, недержавне пенсійне забезпечення – це третій рівень пенсійної системи, яку ми будуємо. Якщо стисло передати зміст – громадяни отримують можливість робити самостійні і добровільні (це ключове слово) накопичення на старість. Страхові внески можуть акумулюватися у недержавних пенсійних фондах, страхових організаціях та на індивідуальних депозитних рахунках у банках. Таким чином формуватиметься вагомий додаток до “офіційної” пенсії.

Але ж переважна більшість наших громадян з недовірою і навіть побоюванням ставляться до накопичень.
Всі ми пам‘ятаємо, як нас “кинули” трасти. Чи не виявиться це джерело прибавки до пенсії суто декларативною можливістю, якою ніхто не користуватиметься?

В законопроекті “Про недержавне пенсійне забезпечення”, який до речі ретельно розроблявся досить тривалий час (майже п‘ять років), закладено жорсткі механізми щодо блокування таких “хитрих” намірів з боку фондів та організацій, яким будуть довірені заощадження. Жоден з числа їх інституційних учасників не матиме права самостійно та на власний розсуд розпоряджатись пенсійними активами. Це по-перше. По-друге, система зберігання та управління пенсійними активами забезпечує їх фізичне відокремлення від власних активів засновників та адміністраторів фондів. Щодо того, що можливістю самостійно формувати прибавку до власної пенсії громадяни не користуватимуться. Будь-яке нововведення має пройти тривалу суспільну апробацію, люди мають пересвідчиться в тому, що це
вигідно. З часом, я впевнений, така практика отримає широке розповсюдження.

Ви це гарантуєте? Хто взагалі гарантує недоторканість вкладів громадян?

Гарантує, безумовно, держава. Через прозорість та ефективність всієї законодавчої бази – пенсійного та суміжного законодавства. Через ефективність економіки. Через створення сприятливого суспільного клімату.

Чи можна вважати пенсійну схему, що її закладено у законопроект “Про недержавне пенсійне забезпечення”, найоптимальнішою та найвигіднішою для України? Як відомо, навколо вибору пенсійної схеми ішлися тривалі дискусії.

Дійсно, дискусії відбувались за активною участю Федерації профспілок України. З їх боку поступило багато розумних пропозицій, що їх частково було внесено до тексту закону. Можна сказати, що цей законопроект є результатом соціального діалогу – між структурами влади, профспілками та роботодавцями. Тепер детальніше про розбіжності щодо вибору оптимальної пенсійної схеми. Варіантів тут існує два. Або схема з фіксованими внесками (що її закладено до законопроекту), або схема з фіксованими виплатами (що її пропонували профспілки).

Чи не розкриєте суть обох схем?

Так, адже це принципові речі. Схема з встановленими виплатами (dibi) дуже схожа на нинішню солідарну систему пенсійного забезпечення: розмір пенсії встановлюється заздалегідь і залежить від трудового стажу і розміру зарплати напередодні виходу на пенсію. Роботодавець і працівник знають, якою буде сума підсумкова сума пенсії. Невідоме лише, які потрібно сплачувати внески, щоб отримати бажану пенсію. В умовах незрілої економіки та високих інфляційних ризиків сума внесків може стати об‘єктом маніпуляцій, нечесної гри з боку роботодавців. В західних країнах систему з визначеними внесками, як правило, обирають високооплачувані працівники з тривалим стажем роботи на одному підприємстві. Це вигідно саме для них. Профспілки вийшли з пропозицією впровадити цю систему – з встановленими внесками – через те, що за такою схемою відповідальність, функції контролю та основні ризики покладаються на роботодавця.
Схема з визначеними внесками (dici), яка в результаті і була покладена в основу законопроекту про недержавне пенсійне забезпечення, фіксує розмір регулярних вкладень, а розмір підсумкової суми залишається відкритим. Перевагою цієї схеми є тверді гарантії від банкрутства, а також серйозні можливості інвестиційного приросту пенсійних вкладень. Вибір схеми dici обумовлений ретельним аналізом переваг та недоліків кожної з запропонованих схем на основі багатьох незалежних експертних висновків, а також з повним урахуванням загального соціально-економічного контексту в Україні.

Тобто, обрано оптимального варіанту з точки зору реалізації інтересів працівника і майбутнього пенсіонера?

Так, для сьогоднішньої України це оптимальний вибір. У подальшому, з остаточною стабілізацією економіки, впорядкуванням інфляційних процесів, підвищенням прогнозних можливостей можна буде корегувати, замінювати цю схему, або впроваджувати поєднані схеми пенсійних планів. В першу чергу система добровільного пенсійного страхування повинна запрацювати, люди мають відчути її переваги, навчитися планувати своє майбутнє за допомогою пенсійних внесків. Підкреслюю, цей рівень пенсійного забезпечення є добровільним.

В двох словах, що отримає простий, середній працівник з введенням системи добровільного пенсійного страхування?

Отримає суттєву прибавку к основної пенсії, впевненість у власному майбутньому, віру у свої сили і можливість будувати своє життя на власний розсуд.
Дякуємо.
Повернутися до архіву