Виступ Віце-прем’єр-міністра України В.П. Семиноженка
на засіданні Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування

Реформування пенсійної системи є логічним продовженням та складовою частиною економічних реформ у державі, послідовною реалізацією раніше прийнятих рішень, щодо досягнення цілей визначених статтею 46 Конституції України, Указом Президента України від 13 квітня 1998 р. №291 "Про Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні", Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Із 5 державних страхових соціальних фондів вже працює 4. Залишається не врегульованим медичне страхування та потребує оновлення пенсійне страхування. Пенсійна реформа не може рахуватися як окрема проблема. Від того як відповідально ми підійдемо до цієї проблеми залежатиме майбутнє економіки, якість нашої держави яку оцінюватимуть усі без винятку громадяни.
Одними із першочергових завдань, визначених Основними напрямами реформування пенсійного забезпечення є введення персоніфікованого обліку внесків у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з максимальним використанням для цього можливостей банківської системи.
Давайте згадаймо скільки було спорів та сумнівів коли у 1999 році робили перші кроки персоніфікації. З усією відповідальністю можна констатувати, що це завдання виконано.
Пенсійним фондом зібрано понад 21,6 мільйона бланків з відомостями про працюючих, завершується їх обробка, тобто майже 100 відсотків працюючого населення вже охоплено персоніфікацією. Це дає підстави вважати, що в системі персоніфікованого обліку, з урахуванням трудової міграції та вторинної зайнятості зареєстровано понад 19 млн. осіб.
Цей захід носить дисциплінуючий характер. Ряд підприємств, установ та організацій, які раніше не сплачували внески, або показували відсутність фінансово-господарської діяльності, почали здійснювати платежі до Пенсійного фонду. Зросла кількість платників. На 8 відсотків збільшилися надходження коштів. Отже, навіть початок пенсійної реформи вже проявив себе як потужний важіль на легалізацію праці та наведення порядку в системі платежів, Дійсно, кожен працюючий тепер має замислитися про власне пенсійне майбутнє, зрозуміти, що заробітну плату в конверті отримувати не вигідно. Нажаль Пенсійним фондом ще не використано такий елемент психологічного впливу, як щорічне письмове інформування кожного працюючого про стан його персонального рахунку, так що резерви тут ще є.
Також дуже важливо було б вирішити, щоб тільки дані персоніфікованого обліку були підставою для призначення пенсій, що в поєднанні із рішеннями Уряду щодо поступового відновлення соціальної справедливості по розмірам призначених пенсій та їх диференціації залежно від трудового вкладу кожного пенсіонера, Це ще один наш резерв на шляху зміцнення солідарної системи. Другий крок, що зроблено за дорученням Президента України у жовтні 1999 року, це розмежування джерел фінансування пенсій. У цьому році Державний та місцеві бюджети врахували видатки у сумі 1,38 млрд. гривень, що майже у 4 рази більше ніж у минулому році і повною мірою відшкодовує частину витрат не властивих Пенсійному фонду. Ідеально це завдання можна рахувати виконаним, коли за рахунок внесків до Пенсійного фонду фінансуватимуться тільки трудові пенсії за віком та будуть остаточно зняті штучні обмеження їх розміру.

Чому нам необхідне невідкладне прийняття основних законів з пенсійної реформи?
Маючи, наприклад, сьогодні Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" ми могли б будувати зовсім інший алгоритм реформи та пошуку додаткових коштів за рахунок корпоративних та професійних пенсійних фондів, які поступово перебирали б на себе тягар фінансування пільгових пенсій. До речі, ця система не дозволятиме ніяких зловживань по призначенню таких пенсій. А у Пенсійного фонду знову ж таки з'являться кошти для підвищення пенсій нинішнім пенсіонерам (близько 2 млрд. гривень).

Як це було не болісно ми пішли на передачу, зробили розділ функцій по призначенню пенсій Пенсійному фонду. Завдяки успішному здійсненню протягом останніх 2,5 років у Львівській області цього експерименту ще на 10 регіонів. В наступному році цей процес має бути завершено по всій Україні.

Для скорочення обсягу роботи, пов’язаної з веденням обліку, проведенням перевірок сплати зборів до Пенсійного фонду та до інших страхових соціальних фондів, а також для ефективного використання державних коштів проводиться експеримент з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів у Запорізькій, Луганській та Львівській областях. Можна сказати, що у цих регіонах практично опрацьовується ідея впровадження єдиного соціального страхового збору, що збиратиметься Пенсійним фондом.
Як показали перші кроки цього експерименту, поєднання у перспективі в одному страховому фонді функцій по збору страхових внесків до усіх фондів соціального страхування, дасть змогу оптимізувати ці процеси, уникнути дублювання функцій, зекономити значні кошти як держави, так і кожного працюючого.

Сьогодні з задоволенням можна констатувати, що обсяг власних доходів Пенсійного фонду за 5 місяців цього року у порівнянні з аналогічним періодом минулого року збільшився на 1,5 млрд. гривень, або на 33,4 відсотка. Зростання обсягів надходжень відбулось в усіх регіонах за рахунок відрахувань з поточних виплат і погашення заборгованості з виплати заробітної плати, встановлення більш жорсткого контролю, підвищення особистої зацікавленості та відповідальності платників пенсійних внесків.
Надходження від запроваджених додаткових ставок збору на обов’язкове державне пенсійне страхування протягом цього року збільшились майже на 47 відсотків.

Проведено відповідну роботу щодо зменшення адміністративних витрат, пов’язаних з виплатою пенсій шляхом запровадження більш ефективних та економічних форм доставки пенсій. У результаті, протягом останніх двох років тариф на доставку пенсій зменшився у 2,2 рази.
Запроваджено більш ефективні та економічні форми доставки пенсій через особові рахунки пенсіонерів в установах банків. Так, якщо у 1998 році через установи банків отримували пенсію 620 тис. пенсіонерів, то сьогодні понад 1,5 млн. чоловік.

Реалізація перелічених кроків розпочатої пенсійної реформи надали можливість ліквідувати заборгованість з виплати пенсій та грошової допомоги, яка на початок минулого року становила понад 1,2 млрд. гривень, створити резерв коштів Пенсійного фонду, здійснити індексацію та підвищити розміри пенсій. У результаті - номінальний розмір середньої пенсії за віком збільшився на 21 відсоток, а реальний її розмір вперше за багато років на 17,6 відсотка.
Найближчим часом, за Вашим дорученням Леоніде Даниловичу, буде прийняте рішення щодо наступного підвищення пенсій з 1 серпня цього року. Очікується, що середній розмір пенсії буде збільшено ще орієнтовно на 10 відсотків. Остаточно буде розв’язано одну з найболючіших проблем – вирівнювання розмірів пенсій, призначених із заробітку до 1992 року, які на початок цього року майже вдвічі були меншими, ніж пенсії, призначені із заробітку після 1992 року.
Нажаль мушу констатувати, що без законодавчої підтримки дій Уряду, ми навряд чи зможемо зберегти позитивні зрушення, що намітилися в пенсійному забезпеченні. Може ще рік матимемо резерв за рахунок погашення заборгованості із заробітної плати, а далі потрібні кардинальні зміни існуючої пенсійної системи.

Зважаючи на рівень сьогоднішнього зібрання на мою думку питання "Навіщо Україні пенсійна реформа ?"є зайвим. Мільйони наших громадян не задоволені існуючим станом справ.

Демографічна ситуація в Україні одна з найскладніших серед країн Європи. Якщо на початку 60-х років минулого сторіччя населення України старше 60 років складало
11 відсотків, то на сьогодні його чисельність збільшилась майже у двічі, і по прогнозам починаючи з 2011 року почне стрімко зростати до рівня 30 відсотків. За умови збереження діючого пенсійного віку пік демографічного навантаження буде досягнуто в середині нинішнього сторіччя. На 1 тисячу осіб працездатного віку припадатиме 900 пенсіонерів.
Ситуація також ускладнюється завдяки збільшенню чисельності пільгових категорій пенсіонерів, яким призначаються пенсії достроково до настання пенсійного віку. За останні 7 років кількість таких пенсіонерів збільшилась більше ніж на 1,5 млн. чоловік, або у 2 рази. Сьогодні понад 28 відсотків пенсіонерів, або майже кожен третій пенсіонер, отримують пенсію до настання пенсійного віку і зрозуміло продовжують працювати.

Поки законодавчо не буде змінено старі механізми розподілу на нові економічні механізми відповідальності, продовжуватимуться постійні намагання окремих професійних груп лобіювати власні інтереси щодо підвищення пенсій за рахунок інших груп населення. Це також є однією з причин загального мізерного рівня пенсій та відсутності диференціації їх розмірів. Закон, який сьогодні надає можливість це робити, є аморальним та морально застарілим, потребує негайної зміни.
Розуміння необхідності таких змін є, я переконаний і у більшості народних депутатів. Про це свідчать цілий ряд їх законодавчих ініціатив. Висловлювались пропозиції відмовитися від солідарної системи та натомість впровадити на її місце приватну накопичувальну систему, або висловлювалося повне не сприйняття будь-якої системи індивідуальних накопичень та збереження тільки солідарної системи.
Цивілізований шлях вирішення проблеми слід шукати у принципово інших підходах, що поєднуватимуть переваги реформованої солідарної системи з перевагами запровадження обов’язкової та добровільної накопичувальних систем. Навіть такі традиційно соціальні економіки країн, що спиралися майже протягом століття на солідарну пенсійну систему як Німеччина та Швеція будують власну пенсійну реформу на базі впровадження обов’язкового накопичувального рівня пенсійного страхування.

Ми відкриті до пошуку певних розумних компромісів та узгодження позицій та поглядів на майбутні законодавчі кроки. Уряд готовий тимчасово зняти проблему підвищення пенсійного віку, замінивши її добровільним заохочувальним механізмом. Ми розуміємо, що рано чи пізно ми знову станемо перед цією проблемою, (бо перед нею стоїть весь Світ !) але зараз її знімаємо заради досягнення можливостей покращити існуючий стан справ хоча б на 80 відсотків.

Пробачте, але я нагадаю, які подальші кроки ми плануємо під час проведення пенсійної реформи.
Реформа першого рівня (солідарної системи) передбачає:
охоплення системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування усіх працюючих громадян (у тому числі і тих, які забезпечують себе роботою самостійно, а також найманих працівників у приватному секторі економіки);
запровадження нової формули нарахування трудових пенсій, що передбачатиме розширення періоду врахування заробітку при визначенні розмірів пенсій (на підставі даних системи персоніфікованого обліку внесків), зарахування до страхового стажу тільки тих періодів, за які сплачено страхові внески та ставить майбутній розмір пенсії у пряму залежність від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески;
фінансування з державного бюджету дефіциту коштів в рамках солідарної системи, у разі його виникнення;
запровадження системи управління Пенсійним фондом на основі паритетного представництва сторін соціального партнерства (представників держави, роботодавців та працівників);
збереження права виходу на пенсію в 55 і 60 років, з одночасним наданням можливості більш пізнього виходу на пенсію з підвищенням розмірів пенсій від 3 відсотків за один рік відстрочки виходу на пенсію до 85 відсотків за десять повних років добровільно відкладеного права виходу на пенсію. Таке вирішення питання буде особистою справою кожного громадянина і залежатиме виключно від його готовності ”працювати на самого себе”. Ми розуміємо, що це значно послабить раніше запропонований план реформування пенсійної системи, але свідомо йдемо на цей крок.
Доречі, більшість країн світу вже вжили заходів щодо підвищення пенсійного віку, виходячи як з фінансових, так і політичних міркувань. Серед країн Європи, у тому числі колишніх країн соцтабору, в Україні найнижчий вік виходу на пенсію.
У реформованій солідарній системі коефіцієнт заміщення пенсії по відношенню до заробітку складатиме в середньому до 35 відсотків, а у разі більш пізнього виходу на пенсію
до 50 відсотків (залежно від загального трудового стажу).

Ми також не наполягатимемо на негайному впровадженні другого - обов’язкового накопичувального рівня. Для його впровадження слід ретельно готуватися і ми це розуміємо. Але законодавчо ми повинні визначитися з метою можливості підготовки усієї нормативно-правової бази та організаційних заходів.
Створення другого рівня пенсійної системи означатиме запровадження системи загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування.
Суть такої системи полягатиме у тому, що частина обов’язкових внесків до пенсійної системи збиратиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних пенсійних рахунках громадян, які, та на користь яких сплачуватимуться внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою захисту їх від інфляційних процесів та примноження. Вони будуть власністю застрахованої особи, яка матиме право скористатись ними при досягненні пенсійного віку, (або у випадках, передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку інвалідності). Ці кошти успадковуватимуться.
Виплати з Накопичувального фонду будуть здійснюватись додатково до виплат із солідарної системи. Коефіцієнт заміщення пенсії (за умови певного стажу участі в Накопичувальному фонді) додатково становитиме в середньому близько 25 відсотків заробітку з якого сплачувалися внески.
Введення другого рівня пенсійного страхування дозволить:
посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже - посилити зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;
зменшити “податковий тиск” на фонд оплати праці ;
розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи, і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави.
Наголошую, що впровадження другого рівня здійснюватиметься лише після формування необхідних економічних передумов та створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.
Зволікання із законодавчим врегулюванням основ функціонування накопичувальної системи позбавить можливості здійснити належну підготовчу роботу до запровадження цієї системи.
Відсутність страхових підходів у пенсійному забезпеченні стимулює до споживацьких настроїв. До того ж постійно виникають пропозиції щодо списання заборгованості із сплати внесків до Пенсійного фонду тій чи іншій групі підприємств, що є не припустимим. Приймаючи такі рішення слід мати на увазі, що зазначені кошти повинні компенсуватися. І саме Пенсійний фонд повинен першим у весь голос піднімати це питання.

Третій рівень пенсійного забезпечення пропонується створювати у вигляді системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення за пенсійними схемами з визначеними внесками, які вимагають менших адміністративних витрат. Основу такої системи будуть становити недержавні пенсійні фонди, банківські установи та страхові організації. І це ще близько 30 відсотків майбутньої пенсії. Багаторічний досвід Чілі, Великобританії, США, Канади підтверджує ефективність таких структур.
Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансово збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від різкого зниження рівня доходів після виходу на пенсію, є принципово важливим та вигідним для них.
В 139 країнах світу існує подібна до запропонованої української солідарна система, де розмір пенсії залежить від попередніх внесків та тривалості трудового стажу з одночасним підкріпленням добровільним пенсійним забезпеченням. Стан пенсійної реформи для цих країн є процесом постійним

У країнах де проведення пенсійної реформи було розпочато без достатніх передумов (зокрема стабільного соціального, економічного та політичного становища) запроваджено накопичувальну пенсійну систему, або змінено порядок управління пенсійної системи це, як приклад Казахстан, Угорщина, Польща фактично відбулася руйнація існуючих пенсійних систем і там були змушені терміново вносити корективи у пенсійне законодавство та витрачати значні кошти з державного бюджету для покриття витрат пов’язаних з невдалим стартом пенсійної реформи.
Щоб уникнути таких помилок необхідна ретельна підготовка інформаційно-технологічних і адміністративно-інструментальних заходів. Україна таку роботу вже розпочала

Сьогодні найголовніше завдання - підняти рівень пенсійного забезпечення, чого і чекають від пенсійної реформи нинішні пенсіонери. Сьогодні розміри пенсії сягають лише
30-35 відсотків заробітку. І це в середньому ! Згадайте, на яку пенсію ми відправляємо директорів підприємств, висококласних робітників, які крім золотих рук мають ще й золоті голови і, які власною працею безумовно зробили вагомий вклад у розвиток економіки.
Протягом останніх 30 років у нас середні розміри пенсій по відношенню до середньої заробітної плати не набагато відрізнялися від цих цифр. Але ж ми говоримо про те, що сьогодні цілі категорії населення майже звільнені від участі у формуванні коштів Пенсійного фонду - це наприклад працівники підприємств агропромислового комплексу. Пенсійний фонд отримав лише 4 відсотки коштів необхідних для фінансування виплат пенсій селянам (фактичні видатки - 5,5 млрд. гривень, отримано лише 500 млн. гривень). Тут вирішується проблема фінансового забезпечення галузі, але не вирішується проблема соціального захисту працівників цієї галузі. І не зважаючи на такий стан речей, тільки за роки незалежності України вперше в історії України рівень пенсій сільських трудівників виріс майже до рівня міських працівників. Згадайте, за радянських часів яку пенсію отримував колгоспник - 9 карбованців.
Взагалі, майбутню пенсійну систему, вже зараз, необхідно розглядати в комплексі з питаннями зміни структури оподаткування доходів, тобто з проектом Податкового кодексу. Внески до пенсійної системи не повинні оподатковуватися. Також не має оподатковуватися інвестиційний дохід від використання пенсійних активів. Податок має включатися тільки на виході з цієї системи. Таким чином, ми стимулюватимемо участь у ній більшого числа працюючих та вихід їх з тіні.
Вже сьогодні Мінпраці, Пенсійному фонду та іншим зацікавленим центральним органам виконавчої влади потрібно прискорити розробку нормативно-правових актів, які мають бути прийняті Урядом після основних пенсійних законів. Саме ця робота продемонструє серйозність та не відворотність наших намірів, врешті решт, допоможе нам самим краще зрозуміти та відпрацювати майбутні механізми, допоможе більш чітко визначити порядок та терміни їх впровадження.
У зв’язку з зазначеним, вважаю за доцільне закумулювати всі можливості громадського та політичного ресурсу, активізувати роботу з комітетами та фракціями Верховної Ради з метою якнайшвидшого прийняття законопроектів з питань пенсійної реформи.
Зволікання з їх розглядом та прийняттям може мати для України вкрай негативні наслідки:
- зведення нанівець позитивних тенденцій, які намітились після запровадження системи персоніфікованого обліку внесків і здійснення розмежування джерел фінансування виплати пенсій;
- зростання демографічного тиску на солідарну систему не буде компенсовано структурою та фінансовою стійкістю системи, що обумовить зниження рівня пенсій;.
- поява необхідності у підвищенні розміру пенсійних внесків.
Разом з тим, потрібно відзначити, що суспільство неоднозначно сприймає хід впровадження пенсійної реформи в Україні. Інформаційно-роз’яснювальна робота щодо висвітлення в засобах масової інформації заходів з проведення пенсійної реформи, нажаль ще не набула системного характеру. Потрібно активніше використовувати можливості на місцях.
Однією з проблем подальшого реформування пенсійної системи залишається недостатній рівень ефективності та координації дій органів виконавчої влади у реалізації поставлених завдань, недостатня їх забезпеченість кадровим потенціалом. Доки Міністерство фінансів, Міністерство економіки та інші не вважатимуть впровадження пенсійної реформи одним із своїх пріоритетних завдань, ми і надалі тупцюватимемо на місці закликаючи один одного про необхідність якісних змін.
Шановні присутні!
Якщо країна провела чи податкову, чи земельну, чи пенсійну реформу то це найвидатніша сторінка в історії держави, яка за своєю значимістю може бути порівняна з прийняттям Конституції.

Дякую за увагу !

Повернутися до архіву