Семиноженко Володимир Петрович народився 9 червня 1950 року в м. Києві у сім'ї військовослужбовця.

„Я виріс у звичайній для тих непростих післявоєнних років родині. Діди мої з боку батька померли під час голодомору. Батько, Петро Григорович, – майор у відставці, учасник бойових дій, інвалід війни. Мати, Євдокія Костянтинівна, була вчителькою початкових класів, з шістнадцяти років почала працювати в сільській школі... (З інтерв’ю В.Семиноженко газеті „Сегодня” 1999 р.)

У 1967 році Володимир Семиноженко з золотою медаллю закінчив добре відому в шестидесяті –семидесяті роки Харківську фізико-математичну школу № 27.

У 1972 році з відзнакою екстерном закінчив фізико-технічний факультет Харківського державного університету.

У 1974 році захистив кандидатську дисертацію.

1984 рік - доктор фізико-математичних наук.

1988 рік – професор, член – кореспондент АН УРСР.

1992 рік - академік Національної академії наук України.

З 1992 року – член Президії НАН України, голова Північно-східного наукового центру НАН і МОН України.

З 1985 року працював генеральним директором Всесоюзного науково-виробничого об'єднання "Монокристалреактив" Міністерства хімічної промисловості СРСР, яке в 1991 році перейшло до складу Академії наук України, а в 1995 році, за ініціативою В.Семиноженка, перетворено у перший в Україні академічний науково-технологічний концерн.

З 1996 року В.Семиноженко науковий керівник та голова Ради директорів цього унікального центру високих технологій.

3 2000 року - Президент Технопарку "Інститут монокристалів", створеного за Указом Президента України.

З 2002 керує науково-технологічним комплексом „Інститут монокристалів” НАН України, до складу (підпорядкування)якого входять:
Інститут монокристалів;
Інститут сцинтиляційних матеріалів;
ДП „Завод хімічних реактивів”;
НТЦ Імунобіотехнології;
Науково-дослідний інститут мікроприладів;
Науково-дослідний технологічний інститут функціональної мікроелектроніки.

З 2006 року - Голова Ради директорів міжгалузевої науково-технологічної корпорації „Нові технології та матеріали”.

З 1995 року - член Державної комісії з питань реорганізації в галузі науки.

З 1996 по 1998 рік - МІНІСТР ВПЕРШЕ СТВОРЕНОГО В УКРАЇНІ МІНІСТЕРСТВА У СПРАВАХ НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЙ, ЧЛЕН ПРЕЗИДІЇ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ.

З 1997 по 2000 роки – Заступник голови Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України

З 1998 по 2000 роки - голова Міждержавного комітету з науково-технічного розвитку країн СНД.

З 1997 по 2000 роки - член Національної ради з питань якості.

З 1997 року - Керівник Харківського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень.

1999, 2001-2002 роки – ВІЦЕ-ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ.

У 2001 - 2003 роках Володимир Семиноженко:

• голова Урядового комітету соціального, науково-технологічного та гуманітарного розвитку;
• голова наглядової ради Українського фонду соціальних інвестицій;
• керівник Координаційного центру по проведенню пенсійної реформи;
• голова Міжвідомчого комітету з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності;
• голова Урядової комісії з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу;
• голова Міжвідомчої комісії боротьби з туберкульозом;
• голова Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства;
• голова Національної координаційної ради боротьби з наркоманією при КМ України;
• голова Міжвідомчого комітету з питань виконання Національного плану дій з гігієни довкілля;
• голова Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення;
• голова Національної ради з туризму;
• голова Міжгалузевої ради з професійно-технічної освіти;
• голова Комісії з питань гуманітарної допомоги при КМ України;
• голова Міжвідомчої комісії з проблем "нацистського золота" та компенсаційних виплат жертвам нацизму;
• голова Міжвідомчої координаційної ради з питань співробітництва з українською діаспорою;
• голова Державної комісії з підготовки та проведення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба України і кращий текст Державного Гімну України;
• голова Комітету з присудження Премії КМ України за внесок молоді у розбудову держави;
• голова Комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при КМ України;
• голова спостережної ради Українського національного фонду "Взаєморозуміння і примирення";
• голова наглядової ради Національного заповідника "Софія Київська".

З 2001 року – Голова, член Комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Кабінеті Міністрів України.

3 2001 року – Голова Координаційної Ради з пріоритетного напрямку розвитку науки і техніки в Україні „Нові речовини та матеріали”.

2003-2005 роки – РАДНИК ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ.

2003 – 2006 роки – Голова Міжвідомчої комісії з питань біологічної та генетичної безпеки при Раді Національної безпеки та оборони України.

З 2004 року – член Комітету з питань конкурсного відбору проектів з розроблення високих наукоємних технологій при Кабінеті Міністрів України.

3 2004 року - Керівник Державної науково-технічної програми „Розвиток мікро-та оптоелектронних технологій в Україні на 2005-2007 роки”.

З 2006 р. - Радник Прем'єр-міністра України.

Тричі обирався народним депутатом України (1994, 1998, 2002 рр.)

У 1994 – 1998 рр. - координатор міжфракційного депутатського об'єднання "Наука України", член Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України.

З 1998 по 2000 роки - Голова Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України.

У 2000 - 2001 році - член Комітету з питань бюджету Верховної Ради України.

В 2002 р. склав депутатські повноваження для продовження роботи віце-прем‘єр-міністром України.

В. Семиноженко один із засновників та перших керівників Партії Регіонів.

2000 - 2001 – Секретар, заступник Голови Партії Регіонів.

2001 – 2003 – Голова Партії Регіонів.

3 2000 р. - Голова Української федерації вчених (УФВ), серед засновників якої Б.Патон, М.Амосов, Б.Олійник, Л.Мала, О.Шалімов та ін.
З 2006 р. - Голова "Українського форуму".

З 1999 р. - Голова Національного фонду "Україна - дітям". Очолює фонд "Нові імена України".

3 1997 р. – Заступник Голови, член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки.

З 1998 р. – Голова Вищої Академічної Ради Загальнонаціональної програми „Людина року”.

В.Семиноженко - автор більш ніж 420 наукових праць , понад 80 патентів та винаходів. Серед відомих книг, які останнім часом вийшли у світ в Україні: „Україна: наука та інноваційний розвиток”, "Інноваційна стратегія українських реформ", "Україна: шлях до постіндустріальної цивілізації”, „Екологія. Енергія. Майбутнє”, "Точка зору", "Новий регіоналізм", „Інноваційні перспективи України” та інші.

В.Семиноженко - лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992, 2000 рр.) та Міжнародної премії в галузі ядерної фізики (1999 р.).

В.Семиноженко - головний редактор журналів: „Проблеми науки” та „Функціональні матеріали”; альманаху порівняльних досліджень „Ойкумена”, член редколегії низки наукових видань, серед яких науково-практичний журнал Ради нацiональної безпеки i оборони України „Стратегічна панорама” та ін.

Почесний доктор та професор 19 університетів, серед них:

• Львівського національного університету імені І.Франка;
• Харківського національного університету імені В.Каразіна;
• Національного технічного університету „Харківській політехнічний інститут”;
• Національного університету «Острожська академія»;
• Національного гірничого університету України;
• Луганського медичного університету та ін.

3 1992 р. - Член Національної спілки художників України.

З 1998 р. - Почесний дійсний член (академік) Академії мистецтв України.

З 1999 р. Член Національної спілки фотохудожників України.

Нагороджений орденами "За заслуги" І, ІІ і ІІІ ступенів, „Святого Князю Володимира” ІV ступеню, Почесними грамотами Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України та ін.

Одружений. Виховує трьох синів.